( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 31, ст.440 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 2344-XII ( 2344-12 ) від 14.05.92, ВВР, 1992, N 31, ст.441 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3292-XII ( 3292-12 ) від 17.06.93, ВВР, 1993, N 29, ст.308
N 4036-XII ( 4036-12 ) від 25.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.224
N 90/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 93
N 177-XIV ( 177-14 ) від 14.10.98, ВВР, 1998, N 49, ст.301 )

( В редакції Закону N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99,
ВВР, 1999, N 42-43, ст.378 - набуває чинності з 01.01.2000 )

( Дію Закону щодо банкрутства вугледобувних, вуглепереробних
та шахтовуглебудівних підприємств вугільної промисловості
України зупинено до 01.01.2000 на підставі Закону
N 1240-XIV ( 1240-14 ) від 18.11.99, ВВР, 1999, N 51, ст.457 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності
з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44
N 2238-III ( 2238-14 ) від 18.01.2001 )

Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника
або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної
процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької
діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати
грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній
платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення
платоспроможності;

боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний
виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі
зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого
строку їх сплати;

банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність
боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані
судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування
ліквідаційної процедури;

суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник,
неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання
встановлена арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть
бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії,
представництва, відділення тощо);

кредитор - юридична або фізична особа, яка має у
встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо
грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по
заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної
податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль
за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів);

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового
договору та на інших підставах, передбачених цивільним
законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в
тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані
роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів,
які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в
арбітражний суд заяви про порушення провадження у справі про
банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом. До складу
грошових зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (пеня,
штраф), визначена на день подання заяви до арбітражного суду, а
також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та
здоров'ю громадян, зобов'язання по виплаті авторської винагороди,
зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної
особи, що виникають з такої участі;

безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані
боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими
документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до
законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

досудова санація - система заходів щодо відновлення
платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна
(орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з
метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних,
організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних,
технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до
законодавства до початку порушення провадження у справі про
банкрутство;

розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду
та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з
метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових
активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища;

розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим
Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю
за управлінням та розпорядженням майном боржника на період
провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим
Законом;

санація - система заходів, що здійснюються під час
провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню
боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення
фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в
повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування,
реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну
організаційно-правової та виробничої структури боржника;

реструктуризація підприємства - здійснення
організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових,
технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства,
зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до
юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено
планом санації, на зміну форми власності, управління,
організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому
оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску
конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності
виробництва та задоволенню вимог кредиторів;

керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення
арбітражного суду організовує здійснення санації боржника;

ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької
діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою
здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог
кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення
арбітражного суду організовує здійснення ліквідаційної процедури
боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних
судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку;

арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією,
ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в
установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали
арбітражного суду. Одна і та ж особа може виконувати функції
арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство
відповідно до вимог цього Закону. У разі коли арбітражному суду не
запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого у встановленому
цим Законом порядку, арбітражний суд має право призначити
арбітражним керуючим працівника державного органу з питань
банкрутства за поданням останнього;

мирова угода - домовленість між боржником та кредитором
(групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів
або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення
боргів);

офіційні друковані органи - газета Верховної Ради України
"Голос України" та газета Кабінету Міністрів України "Урядовий
кур'єр", друковані видання відповідної обласної ради за
місцезнаходженням боржника;

представник працівників боржника - особа, уповноважена
загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від
штатної чисельності працівників боржника, представляти їх інтереси
при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу;

сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник
комітету кредиторів), боржник (банкрут);

учасники провадження у справі про банкрутство - сторони,
арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією,
ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном)
боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші
особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство,
Фонд державного майна України, державний орган з питань
банкрутства, представник органу місцевого самоврядування,
представник працівників боржника;

заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа,
створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять
до складу органів управління боржника, головний бухгалтер
(бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до
порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які
знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та
підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх
діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону
заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів
визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи
стосовно боржника;

мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення
виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких
настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів,
спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора,
вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі
заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а
також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються
погашеними;

значні угоди - угоди щодо розпорядження майном боржника,
балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової
вартості активів боржника на день укладення угоди;

угоди, щодо яких є заінтересованість, - угоди, сторонами яких
є заінтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи
кредиторів.

Стаття 2. Повноваження державного органу з питань банкрутства

1. Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також
забезпечення умов реалізації процедур відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно
державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких
частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків,
суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у
випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з
питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого
у встановленому порядку.

2. Державний орган з питань банкрутства:

сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов,
необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом;

пропонує арбітражному суду кандидатури арбітражних керуючих
(розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для
державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких
частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків,
щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках,
передбачених цим Законом;

організовує систему підготовки арбітражних керуючих
(розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як
арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією,
ліквідатори);

забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього
боржника;

здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо
яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та
затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації,
необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо
яких порушено провадження у справі про банкрутство;

організовує проведення експертизи фінансового становища
державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких
частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, при
підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її
розгляду арбітражним судом у разі призначення судом експертизи та
надання відповідного доручення;

готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого
органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного
банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних
підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка
державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків;

готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у
встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур
банкрутства;

здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Стаття 3. Заходи щодо запобігання банкрутству
боржника та позасудові процедури

1. Засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник
майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати
своєчасних заходів для запобігання банкрутству
підприємства-боржника.

2. Власником майна боржника державного чи приватного
підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної
особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо
запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова
допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника
перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності
боржника (досудова санація).

3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти
на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку
допомогу в порядку, встановленому законом.

4. Досудова санація державних підприємств провадиться за
рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування.
Обсяг коштів для проведення досудової санації державних
підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно
встановлюється законом про Державний бюджет України.

Умови проведення досудової санації державних підприємств за
рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом,
уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.

Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно
до законодавства.

Стаття 4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються
такі судові процедури банкрутства:
-розпорядження майном боржника;
-мирова угода;
-санація (відновлення платоспроможності) боржника;
-ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з
дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Стаття 5. Законодавство, що регулює провадження у справах про
банкрутство

1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим
Законом, Арбітражним процесуальним кодексом України ( 1798-12 ),
іншими законодавчими актами України.

2. Особливості провадження у справах про банкрутство банків
регулюються законом про банки і банківську діяльність ( 872-12 ).

3. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій
суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням
особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

4. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб,
які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого
фонду.

5. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб -
підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не
підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після
виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

6. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб
- казенних підприємств.

7. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб
- підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо
стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради
органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

8. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів
- нерезидентів регулюється цим Законом, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.

9. Порядок виконання в Україні рішень судів іноземних держав
у справах про банкрутство визначається відповідними міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.

У разі відсутності міжнародних договорів України рішення
судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на
території України взаємно, якщо інше не передбачено законом.

Р о з д і л II

ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО

Стаття 6. Підвідомчість, підсудність, право та підстава
порушення справи про банкрутство

1. Справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і
розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

2. Право на звернення до арбітражного суду із заявою про
порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

3. Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо
безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно
складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після
встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено
цим Законом.

Стаття 7. Заява про порушення справи про банкрутство

1. Заява про порушення справи про банкрутство подається
боржником або кредитором у письмовій формі, підписується
керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої
визначені законодавством або установчими документами),
громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його
представником) і повинна містити:

найменування арбітражного суду, до якого подається заява;

найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його
поштову адресу;

найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором
є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві
зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його
проживання;

номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і
зборів (обов'язкових платежів);

виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність
боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також
строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів
розрахункового документа про списання коштів з банківського або
кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття
банківською установою боржника до виконання;

перелік документів, що додаються до заяви.

2. Заява боржника повинна містити крім відомостей,
передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі,
який не оспорюється боржником;

розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язкових
платежах);

розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної
життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги
працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

відомості про наявність у боржника майна, у тому числі
грошових сум і дебіторської заборгованості;

найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і
кредитне обслуговування боржника.

3. До заяви боржника додаються:

рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти
майном) боржника про звернення боржника до арбітражного суду з
заявою, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї
статті;

бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний
керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його
місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

протокол загальних зборів працівників боржника, на якому
обрано представника працівників боржника для участі в арбітражному
процесі під час провадження у справі про банкрутство;

інші документи, які підтверджують неплатоспроможність
боржника.

4. Боржник подає заяву в арбітражний суд за наявності майна,
достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено
цим Законом.

5. Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до
арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство у
разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до
неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному
обсязі перед іншими кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих
документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію
боржника, прийняв рішення про звернення в арбітражний суд з заявою
боржника про порушення справи про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства
встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у
повному обсязі;

в інших випадках, передбачених цим Законом.

6. У разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою
боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації
відповідно до вимог цього Закону.

7. Заява кредитора повинна містити крім відомостей,
передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру
неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання
боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк
його виконання;

докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в
триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не
передбачено цим Законом;

докази обгрунтованості вимог кредитора;

інші обставини, на яких грунтується заява кредитора.

8. До заяви кредитора додаються відповідні документи:

рішення суду, арбітражного суду, які розглядали вимоги
кредитора до боржника;

копія неоплаченого розрахункового документа, за яким
відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з
рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника
про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати
прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис
нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання
боржником вимог кредиторів;

докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для
повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо
єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена
активами боржника.

9. Заява кредитора може грунтуватися на об'єднаній
заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим
кредитором.

Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і
звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма
кредиторами, які об'єднали свої вимоги.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів
представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього
Закону.

10. До заяви кредитора - органу державної податкової служби
чи інших державних органів, які здійснюють контроль за
правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до
отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому
законодавством порядку.

11. Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення
справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих
до неї документів.

12. Якщо на момент подання заяви про порушення справи про
банкрутство в суд вже надійшли одна або кілька заяв про порушення
справи про банкрутство одного боржника, суд розглядає всі заяви,
включаючи заяву кредитора або боржника, подану останньою.

13. Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється
державне мито відповідно до закону.

Стаття 8. Прийняття або відмова у прийнятті заяви про
порушення справи про банкрутство

1. Суддя арбітражного суду приймає заяву про порушення справи
про банкрутство, подану з дотриманням вимог цього Закону та
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

2. Суддя арбітражного суду відмовляє у прийнятті заяви про
порушення справи про банкрутство, якщо:

боржник не включений до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності;

подано заяву про порушення справи про банкрутство
ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі
перетворення) юридичної особи;

стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи
про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних
розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачене цим Законом;

вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

3. У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка
направляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження
заяви разом з заявою та доданими до неї документами.

4. Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути перевірено
в порядку нагляду. У разі скасування цієї ухвали заява вважається
поданою в день первісного звернення до арбітражного суду.

Стаття 9. Повернення заяви про порушення справи про
банкрутство

1. Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає
заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї
документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:

заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або
особою, посадове становище якої не вказано;

у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову
адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону;

не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених
порядку та розмірі;

заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому
статті 1 цього Закону;

з інших підстав, передбачених статтею 63 Арбітражного
процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею
до арбітражного суду в загальному порядку після усунення
допущеного порушення.

3. Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька
заяв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші
заяви.

4. Ухвала про повернення заяви про порушення справи про
банкрутство без розгляду може бути перевірена в порядку нагляду.

Стаття 10. Відкликання заяви про порушення справи про
банкрутство

1. Заява про порушення справи про банкрутство може бути
відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому
органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після
такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло
інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог.

2. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не
порушує права боржника та кредиторів.

Стаття 11. Порушення провадження у справі про банкрутство

1. Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про
банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження
виносить і направляє сторонам та державному органу з питань
банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про
банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду,
про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення
розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду,
яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття
заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не
передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог
кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство
призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна
призначається на підготовчому засіданні.

2. До дати проведення підготовчого засідання боржник
зобов'язаний подати в арбітражний суд та заявнику відзив на заяву
про порушення справи про банкрутство.

3. Відзив боржника повинен містити:

наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника
(заявників);

загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у
тому числі по заробітній платі працівникам боржника, а також
заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах);

відомості про наявне у боржника майно, у тому числі і кошти,
які знаходяться на його рахунках у банках чи інших
фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших
фінансово-кредитних установ.

4. У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи,
заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень
боржника.

5. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили
бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому
засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до
офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок
оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне
оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову
адресу, банківські реквізити, найменування та адресу арбітражного
суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

6. Якщо боржником є державне підприємство, щодо якого
прийнято рішення про приватизацію, суддя виносить ухвалу про
зупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі
про банкрутство цього підприємства. Ухвала направляється органу,
що здійснює управління майном боржника, державному органу з питань
банкрутства та відповідному державному органу приватизації.

7. Для визначення фінансового становища боржника в
підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про
банкрутство суддя може призначити експертизу. За дорученням суду
експертиза проводиться державним органом з питань банкрутства із
залученням для її проведення спеціалістів у встановленому порядку.

У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення
справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються
ознаки його неплатоспроможності.

8. Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі
про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до
боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

9. Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право
заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою,
або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути
отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета
застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

10. Арбітражний суд в ухвалі про порушення справи про
банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок
або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів,
арбітражний суд може призначити проведення аудиту за рахунок
кредитора лише за згодою останнього.

Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у
справі про банкрутство та не є підставою для припинення
провадження у справі.

11. За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву
боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій
визначаються:

розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення
справи про банкрутство;

дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів,
який має бути складений та поданий до арбітражного суду на
затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати
проведення підготовчого засідання суду;

дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не
пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання
суду;

дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають
відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати
проведення підготовчого засідання суду;

дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про
санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про
банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати
проведення підготовчого засідання суду.

Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про
банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього
Закону.

Ухвала може бути перевірена в порядку нагляду.

12. Відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у
справі.

13. Якщо заявник не виконує вимоги ухвали арбітражного суду
щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про
банкрутство у визначений строк, арбітражний суд має право залишити
заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду.

14. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі
про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної
особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

15. Після опублікування оголошення про порушення справи про
банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори
незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право
подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею
14 цього Закону.

16. Після залишення заяви первісного заявника без розгляду
арбітражний суд вирішує питання про порушення провадження у справі
про банкрутство за заявою іншого кредитора відповідно до
календарної черговості її надходження до арбітражного суду.

Стаття 12. Забезпечення грошових вимог кредиторів і мораторій
на задоволення вимог кредиторів

1. Арбітражний суд має право за клопотанням сторін або
учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю
ініціативою вживати заходів до забезпечення грошових вимог
кредиторів згідно з Арбітражним процесуальним кодексом України та
цим Законом, про що виноситься ухвала, а саме:

1) накладати арешт на все або частину майна чи грошових
коштів, що належать боржникові або особам, які відповідають за
зобов'язаннями боржника;

зобов'язувати боржника передати цінні папери, валютні
цінності, інше майно на зберігання третім особам або вживати інших
заходів для збереження його майна;

забороняти посадовим особам боржника або власнику його майна
чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії
щодо майнових активів боржника;

забороняти власнику майна боржника або уповноваженому ним
органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної
особи - боржника;

2) забороняти без згоди розпорядника майна укладати та
здійснювати угоди:

пов'язані з передачею нерухомого майна в оренду, заставу, з
внесенням зазначеного майна як внеску до статутного фонду
господарських товариств, або розпоряджатися нерухомістю іншим
чином;

пов'язані з одержанням і видачею позик (кредитів),
поручительством, видачею гарантій, уступкою вимоги, переведенням
боргу, а також передачею в довірче управління майна боржника;

щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість
якого складає понад один відсоток балансової вартості активів
боржника.

2. В ухвалі про порушення провадження у справі про
банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог
кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється
на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви
про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на
задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим
Законом.

3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та
інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові
(економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).

4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється
на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди,
заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а
також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з
зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника
та санації.

5. Після закінчення дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням
процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження
арбітражним судом мирової угоди неустойка (штраф, пеня), а також
суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний був сплатити
кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути
заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення
мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

6. Заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів можуть
бути вжиті одночасно з винесенням ухвали про порушення провадження
у справі про банкрутство або після цього у будь-якій стадії
провадження у справі про банкрутство. Заходи щодо забезпечення
грошових вимог кредиторів скасовуються у разі затвердження
арбітражним судом звіту керуючого санацією чи припинення санації
боржника, або визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури, чи затвердження арбітражним судом мирової
угоди, чи відмови у визнанні боржника банкрутом.

Арбітражний суд має право скасувати заходи до забезпечення
грошових вимог кредиторів до настання обставин, передбачених цією
частиною, про що виноситься відповідна ухвала, яка може бути
перевірена в порядку нагляду.

Стаття 13. Розпорядник майна боржника

1. З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в
ухвалі арбітражного суду про порушення провадження у справі про
банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні,
вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і
призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим
Законом.

2. Розпорядник майна призначається арбітражним судом із числа
осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як
арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому
порядку Вищому арбітражному суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника
майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

3. Якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна
може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької
діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє
спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно
боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка
має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому
законодавством порядку.

4. Позбавлення в установленому порядку розпорядника майна
ліцензії є підставою для винесення арбітражним судом ухвали про
усунення розпорядника майна від виконання ним своїх обов'язків.

5. Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які:

здійснювали раніше управління боржником - юридичною особою,
за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від
управління боржником пройшло не менше трьох років;

мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

6. Ухвала суду про призначення розпорядника майна може бути
перевірена у порядку нагляду.

7. Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на
шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений
судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника
майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном)
боржника.

8. Розпорядник майна має право:

скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом
дорадчого голосу;

аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати
зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

звертатися до арбітражного суду у випадках, передбачених цим
Законом;

одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених цим
Законом;

залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на
договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів
боржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням
комітету кредиторів;

подавати в арбітражний суд заяву про дострокове припинення
своїх обов'язків;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

9. Розпорядник майна зобов'язаний:

розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв
кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до
арбітражного суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та
надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку;

вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог
боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів
або про відмову визнання вимог боржником;

вживати заходів для захисту майна боржника;

аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну
діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до
банкрутства;

скликати збори кредиторів;

надавати державному органу з питань банкрутства відомості,
необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо
яких порушено справу про банкрутство;

надавати арбітражному суду та комітету кредиторів звіт про
свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника,
пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

10. При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна
зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси
боржника та його кредиторів.

Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне
виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна
припиняються з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди чи
призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора, якщо
інше не передбачено цим Законом.

11. Після призначення розпорядника майна органи управління
боржника не мають права приймати рішення про:

реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення,
перетворення) і ліквідацію боржника;

створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних
особах;

створення філій та представництв;

виплату дивідендів;

проведення боржником емісії цінних паперів;

вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання
в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

12. Рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях,
спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи
інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління
боржника за згодою розпорядника майна.

13. Керівник або орган управління боржника виключно за
погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення
зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського
товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі
гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в
довірче управління майна боржника;

розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого
складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

14. Розпорядник майна не має права втручатися в
оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків,
передбачених цим Законом.

15. Призначення розпорядника майна не є підставою для
припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

16. Повноваження керівника боржника або органів управління
боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи
установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не
вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника,
створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші
порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету
кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою
арбітражного суду тимчасово покладається на розпорядника майна до
призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими
документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень
керівника або органів управління боржника арбітражний суд виносить
ухвалу, яка може бути перевірена у порядку нагляду.

17. З дня винесення арбітражним судом ухвали про припинення
повноважень керівника боржника або органів управління боржника
розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська
та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та
інші цінності.

Стаття 14. Виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання
взяти участь у санації боржника

1. Кредитори у місячний строк з дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про
банкрутство подають в арбітражний суд письмові заяви про грошові
вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії
зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають
боржнику. Боржник разом з розпорядником майна в результаті
розгляду цих вимог визнає їх або заперечує, про що розпорядник
майна повідомляє письмово заявників і арбітражний суд. Визнані
боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до
реєстру вимог кредиторів.

2. Фізичні особи та (або) юридичні особи, які виявлять
бажання взяти участь у процедурі санації боржника (далі -
інвестори), подають розпоряднику майна заяву про участь у санації
боржника.

3. Боржник має право при проведенні процедури розпорядження
майном одночасно задовольнити вимоги кредиторів відповідно до
реєстру вимог кредиторів.

4. Виконання зобов'язань боржником у процедурі розпорядження
майном можливе лише за умови задоволення одночасно пропорційно
вимог усіх кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів за
згодою кредиторів та за погодженням з розпорядником майна.

5. Заяви кредиторів про грошові вимоги, щодо яких є
заперечення боржника, розглядаються арбітражним судом у процедурі
провадження у справі про банкрутство.

За результатами розгляду зазначених заяв суд може винести
ухвалу про включення грошових вимог кредиторів до реєстру вимог
кредиторів. Ухвала може бути перевірена в порядку нагляду.

Стаття 15. Попереднє засідання арбітражного суду

1. Попереднє засідання арбітражного суду проводиться не
пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання
суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також
інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими
відповідно до цього Закону.

2. У попередньому засіданні арбітражний суд розглядає реєстр
вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення
боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру
вимог кредиторів.

За результатами розгляду арбітражний суд виносить ухвалу, в
якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які
включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та
призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом
вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про
кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями
чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір
неустойки (штрафу, пені).

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які
належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах
(комітеті) кредиторів.

3. Копію ухвали арбітражний суд направляє сторонам та іншим
учасникам провадження у справі про банкрутство, а також державному
органу з питань банкрутства.

Стаття 16. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету
кредиторів

1. Протягом десяти днів після винесення ухвали за
результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник
майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про
місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх
проведення.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є
кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У
зборах можуть брати участь представник працівників боржника та
арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

2. Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від
кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо
всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце
проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті.
Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини
четвертої цієї статті.

3. Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його
ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших
кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх
вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою
однієї третини кількості голосів кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих
кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна,
керуючим санацією, ліквідатором) протягом двох тижнів з дня
надходження письмової вимоги про їх скликання.

Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.

4. Кредитори, у тому числі і органи державної податкової
служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за
правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість
голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру
вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

5. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття
рішення про:

вибори членів комітету кредиторів;

визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення
його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету
кредиторів або окремих його членів;

інші питання, передбачені цим Законом.

6. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають
комітет кредиторів у складі не більше семи осіб.

Вибори комітету кредиторів проводяться за списком відкритим
голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів,
визначених відповідно до частини четвертої цієї статті.

7. Рішення про створення та склад комітету кредиторів
направляється до арбітражного суду.

8. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття
рішення про:

вибори голови комітету;

скликання зборів кредиторів;

підготовку та укладення мирової угоди;

внесення пропозицій арбітражному суду щодо продовження або
скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи
санації боржника;

звернення до арбітражного суду з клопотанням про відкриття
процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного
керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та
про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення
арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо
яких є заінтересованість;

інші питання, передбачені цим Законом.

У роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого
голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника та
при необхідності представник органу, уповноваженого управляти
майном боржника, представник органу місцевого самоврядування.

9. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим
більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні
на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких
визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Стаття 17. Винесення ухвали про санацію боржника, призначення
керуючого санацією та його повноваження

1. Арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів у
строк, визначений статтею 11 цього Закону, має право винести
ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого
санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців.

За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або
інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або
скорочено.

2. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження
кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів),
схвалення плану санації боржника.

Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів)
можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із
кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном
боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка
виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник
підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або)
інвесторів.

3. Одночасно з винесенням ухвали про санацію арбітражний суд
своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього
ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ухвала про призначення керуючого санацією може бути
перевірена у порядку нагляду.

4. З дня винесення ухвали про санацію:

припиняються повноваження керівника боржника, управління
боржником переходить до керуючого санацією, якщо інше не
передбачено цим Законом;

припиняються повноваження органів управління боржника -
юридичної особи. Органи управління боржника протягом трьох днів з
дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого
санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією
бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів,
матеріальних та інших цінностей;

арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо
розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах
процедури санації.

Після закінчення або дострокового припинення процедури
санації неустойка (штрафи, пеня), а також суми завданих збитків,
які боржник зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими
зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до оплати в
розмірах, що були на день прийняття рішення про санацію, з
урахуванням положень мирової угоди щодо відстрочки та (або)
розстрочки, прощення боргів.

5. Керуючий санацією має право:

самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням
обмежень, передбачених цим Законом;

укладати від імені боржника мирову угоду та інші
цивільно-правові угоди;

відмовлятися від виконання договорів боржника у випадках,
передбачених цим Законом.

6. Керуючий санацією зобов'язаний:

прийняти в господарське відання майно боржника та
організувати проведення його інвентаризації;

відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та
розрахунків з кредиторами;

розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план
санації боржника, погоджений з боржником, органом, уповноваженим
управляти майном боржника;

організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку
та фінансової звітності;

здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості
перед боржником;

розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які
виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі
розпорядження майном боржника та санації;

заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених
до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї
частини;

звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної
реалізації плану санації;

повідомляти у десятиденний строк з дня винесення арбітражним
судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про
своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання
плану санації, звільнення від обов'язків;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

7. Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове
припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень
арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається
у відповідній ухвалі суду.

У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з
укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий
санацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів
управління) боржника до призначення в установленому порядку
керівника (органів управління) боржника.

8. Керуючий санацією може бути звільнений арбітражним судом
від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься
ухвала, у таких випадках:

за його заявою;

на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи
неналежного виконання ним своїх обов'язків. При цьому комітет
кредиторів повинен запропонувати кандидатуру іншого керуючого
санацією, про що виноситься ухвала арбітражного суду.

Ухвала арбітражного суду про звільнення керуючого санацією
може бути перевірена у порядку нагляду, що не зупиняє її
виконання.

9. Власник майна боржника (орган управління майном боржника)
не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо
розпорядження майном боржника.

Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість,
укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету
кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом
санації.

10. Керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття
рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів
боржника, укладених до порушення провадження у справі про
банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання договору завдає збитків боржнику порівняно з
аналогічними договорами, що укладаються за таких же умов;

договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на
одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій
перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним
циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання договору створює умови, що перешкоджають
відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим
санацією про відмову від його виконання, має право в
тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією
вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які
виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі
провадження у справі про банкрутство.

11. Угоди боржника, у тому числі укладені до прийняття
арбітражним судом рішення про санацію, можуть бути визнані
арбітражним судом недійсними за заявою керуючого санацією
відповідно до цивільного законодавства у разі якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами та в
результаті якої кредиторам завдані або можуть бути завдані збитки;

угода, укладена боржником з окремим кредитором чи іншою
особою протягом шести місяців до прийняття рішення про санацію,
надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з
виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його
виходом із складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними
і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється
арбітражним судом в процедурі провадження у справі про
банкрутство.

12. Уступка вимоги може бути здійснена керуючим санацією
шляхом продажу вимог на відкритих торгах за згодою комітету
кредиторів, якщо це передбачено планом санації.

13. У разі визнання арбітражним судом боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією продовжує
виконувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідатору
або призначення його ліквідатором у встановленому цим Законом
порядку.

14. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство
державного підприємства, його трудовий колектив має переважне
право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу
підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових
зобов'язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів.

Стаття 18. План санації боржника

1. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію
боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів
для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених
цим Законом.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення
платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх
наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів,
зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора,
строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу
кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання
взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення
платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається
відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим
Законом.