( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 47, ст.642 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 2655-XII ( 2655-12 ) від 02.10.92, ВВР, 1992, N 47, ст.643 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4035-XII ( 4035-12 ) від 25.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.223
N 287/94-ВР від 14.12.94, ВВР, 1995, N 1, ст. 3
N 90/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 93
N 496/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, N 2, ст. 3
N 583/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 3
N 82-XIV ( 82-14 ) від 08.09.98, ВВР, 1998, N 42, ст.259
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності
з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 )

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття застави

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі
невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою
зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна
переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає в силу договору чи закону.

Стаття 2. Законодавство України про заставу

Цим Законом визначаються основні положення про заставу.
Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються
іншими актами законодавства України.

Стаття 3. Застосування застави

Заставою може бути забезпечена дійсна вимога, зокрема така,
що випливає з договору позики (банківської позички),
купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у
майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення
заставою таких вимог.
Застава має похідний характер від забезпеченого нею
зобов'язання.

Стаття 4. Предмет застави

Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до
законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке
може бути звернено стягнення.
Предметом застави може бути майно, яке стане власністю
заставодавця після укладення договору застави, в тому числі
продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід
худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Предметом застави не можуть бути національні культурні та
історичні цінності, що перебувають у державній власності і
занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру
національного культурного надбання.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий
характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.
Предметом застави не можуть бути об'єкти державної
власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а
також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних
підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. ( Статтю 4
доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4035-12 від
25.02.94 )

Стаття 5. Застава майна

Застава майна охоплює його приналежності та невіддільні
плоди, якщо інше не передбачено законом чи договором. Застава
майна може включати віддільні плоди тільки у випадках, межах та
порядку, передбачених законом чи договором.
Застава майна може здійснюватися шляхом передачі
товаророзпорядчого документа (коносаменту, складського посвідчення
- варанта тощо) кредиторові.
Застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі їх
заставодержателю або у депозит нотаріальної контори чи банку.

Стаття 6. Застава майна, що перебуває у спільній власності

Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано
в заставу тільки за згодою всіх співвласників.
Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки,
паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення
його в натурі.

Стаття 7. Заміна предмета застави

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою
заставодержателя. Порядок заміни предмета застави при заставі
товарів в обороті або у переробці регулюється розділом III цього
Закону.

Стаття 8. Ризик випадкової загибелі предмета застави

Ризик випадкової загибелі предмета застави несе власник
заставленого майна, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Стаття 9. Володіння заставленим майном

Законом чи договором передбачається перебування заставленого
майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої
особи.

Стаття 10. Страхування предмета застави

Заставодержатель зобов'язаний страхувати передане в його
володіння заставлене майно, якщо це передбачено законом чи
договором.
Ломбард зобов'язаний страхувати прийняте в заставу майно за
рахунок заставодавця за оцінкою, яка за згодою сторін проводилась
при прийнятті майна в заставу.
Заставодавець зобов'язаний страхувати заставлене майно, яке
залишається у його володінні.
При настанні страхового випадку заставодержатель має
переважне право задоволення своїх вимог із суми страхового
відшкодування.

Стаття 11. Сторони договору застави

Сторонами договору застави (заставодавцем і
заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа
(майновий поручитель).
Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який
має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених
законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку
передав майно і право застави на це майно.
Державне підприємство, за яким майно закріплено на праві
повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього
майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства,
його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких
здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом,
уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите
акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі
акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу
належного йому майна за погодженням із засновником цього
товариства у порядку, передбаченому для державних підприємств.
( Статтю 11 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 4035-12 від 25.02.94 )
З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного
підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в
процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу
відповідного органу приватизації. ( Статтю 11 доповнено частиною
п'тою згідно із Законом N 4035-12 від 25.02.94 )

Стаття 12. Зміст договору застави

У договорі застави повинно бути зазначено найменування
(прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце
проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і
строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також
будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін
повинна бути досягнута угода. ( Частина перша статті 12 в
редакції Закону N 583/97-ВР від 21.10.97 )
При укладанні договору застави за згодою сторін або на
вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка
достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної
сторони договору застави. ( Статтю 12 доповнено частиною другою
згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95 )

Стаття 13. Форма договору застави

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.
У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно,
транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути
нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих
документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого
майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору
застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем
реєстрації цих засобів та об'єктів. ( Частина друга статті 13 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94, в
редакції Закону N 583/97-ВР від 21.10.97 )
Законодавством України може бути передбачено й інші випадки
нотаріального посвідчення договору застави.
Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення
договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в
силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.
Норми цієї статті не поширюються на право податкової
застави, що регулюється податковим законодавством. ( Статтю 13
доповнено частиною згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від
21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року )

Стаття 14. Наслідки недотримання вимог щодо форми договору
застави та його нотаріального посвідчення

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його
нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з
наслідками, передбаченими законодавством України.

Стаття 15. Реєстрація застав

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у
випадках та у порядку, передбачених законом.
Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі
заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі
застав рухомого майна (далі - Державний реєстр), ведення якого
покладається на держателя Державного реєстру застав рухомого
майна.
Державний реєстр застав рухомого майна та відомості,
занесені до нього, є відкритими для всіх юридичних та фізичних
осіб.
Обов'язки з реєстрації та нотаріального посвідчення не
поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави, що
регулюється податковим законодавством. ( Статтю 15 доповнено
частиною згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 -
набирає чинності з 1 квітня 2001 року )
( Стаття 15 в редакції Закону N 583/97-ВР від 21.10.97; набирає
чинності з 01.03.99 згідно із Законом N 82-XIV ( 82-14 ) від
08.09.98 )

Стаття 15-1. Реєстрація застав рухомого майна

Порядок ведення Державного реєстру визначається Кабінетом
Міністрів України.
Датою реєстрації застави рухомого майна вважається дата
внесення відповідного запису до Державного реєстру. Запис до
Державного реєстру вноситься протягом двох робочих днів з моменту
подання заяви про реєстрацію застави рухомого майна.
Заява про реєстрацію застави рухомого майна повинна містити
тільки такі відомості:
найменування (прізвище, ім'я та по батькові), адресу та
номер, що ідентифікує заставодержателя та заставодавця;
загальний опис предмета застави, який визначається сторонами;
підпис заявника.
Держателю Державного реєстру забороняється вимагати подання
додаткової інформації, що не зазначена у цій статті, а також
вимагати нотаріального посвідчення такої заяви і перевіряти її
точність.
Заставодержатель або заставодавець, за заявою якого
здійснюється реєстрація застави рухомого майна, за подання у заяві
недостовірної інформації несе відповідальність згідно із
законодавством України.
За заявою заставодержателя до Державного реєстру можуть бути
внесені зміни щодо предмета застави.
Реєстрація застави рухомого майна діє з дати внесення запису
до Державного реєстру до виконання забезпеченого заставою
зобов'язання за умови, що заставодержатель не подасть заяву про
виключення запису з Державного реєстру або винесення рішення суду
(арбітражного або третейського суду) щодо недійсності
забезпеченого заставою договору або договору застави.
Заставодержатель може в будь-який час подати заяву про виключення
запису з Державного реєстру.
Якщо заставодержатель не подав заяву про виключення запису з
Державного реєстру чи продовження терміну реєстрації, відповідний
запис зберігається протягом п'яти років з дати внесення запису до
Державного реєстру. Заставодержатель може продовжити термін дії
реєстрації застави рухомого майна в будь-який час протягом
останнього року дії такої реєстрації на наступні п'ять років після
закінчення попередніх п'яти років дії реєстрації.
Після виконання зобов'язання, забезпеченого заставою,
заставодержатель на письмову вимогу заставодавця протягом десяти
днів зобов'язаний подати до Державного реєстру заяву про
виключення з Державного реєстру запису про реєстрацію такої
застави. У разі невиконання заставодержателем своїх обов'язків
щодо подання заяви про виключення запису з Державного реєстру
заставодержатель відшкодовує заставодавцю збитки, спричинені таким
невиконанням.
За внесення запису до Державного реєстру справляється
відповідна плата, крім випадків, коли такий запис здійснюється за
заявою державного органу.
Завірені держателем Державного реєстру витяги з Державного
реєстру, що свідчать про внесення запису до Державного реєстру або
про відсутність такого запису, надаються за запитом будь-якої
фізичної або юридичної особи за відповідну плату, крім випадків,
коли такий запит подається державними органами в межах їх
компетенції.
Державні податкові органи України можуть подати до держателя
Державного реєстру заяву про внесення запису про наявність
податкових вимог до платників податків, які порушують вимоги
податкового законодавства.
Держатель Державного реєстру, а також його посадові особи за
порушення порядку ведення Державного реєстру, а також за надання
недостовірної інформації несуть відповідальність згідно із
законодавством України.
( Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 583/97-ВР від
21.10.97; набирає чинності з 01.03.99 згідно із Законом N 82-XIV
( 82-14 ) від 08.09.98 )

Стаття 16. Момент виникнення права застави

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а
в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з
моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет
застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у
заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому
предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення
договору, - то з моменту його укладення.
У разі коли предметом застави є рухоме майно, реєстрація
застави не пов'язується з моментом виникнення права застави.
( Статтю 16 доповнено частиною другою згідно із Законом N
583/97-ВР від 21.10.97; набирає чинності з 01.03.99 згідно із
Законом N 82-XIV ( 82-14 ) від 08.09.98 )

Стаття 17. Право розпорядження заставленим майном

Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим
майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за
згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця
основного боргу, забезпеченого заставою.

Стаття 18. Наступні застави заставленого майна

Наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі,
якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.
Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним
забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право
попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів)
зберігає силу.
Вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло
пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного
забезпечення вимог попередніх заставодержателів крім випадків,
передбачених частиною п'ятою цієї статті. ( Частина третя статті
18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 583/97-ВР від
21.10.97; зміни набирають чинності з 01.03.99 згідно із Законом N
82-XIV ( 82-14 ) від 08.09.98 )
Заставодавець зобов'язаний повідомити кожного із
заставодержателів про всі попередні застави, а також про характер
та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань. Заставодавець
зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого з його
заставодержателів внаслідок невиконання ним цього зобов'язання.
Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель
зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із
заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих
застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше.
Заставодержателі застав одного і того ж майна, що зареєстровані в
один день, мають рівні права на задоволення вимог із заставленого
майна. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого
рухомого майна визначається на підставі дати реєстрації застави та
дати реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.
( Статтю 18 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N
583/97-ВР від 21.10.97; набирає чинності з 01.03.99 згідно із
Законом N 82-XIV ( 82-14 ) від 08.09.98 )

Стаття 19. Вимоги заставодержателя, що задовольняються
за рахунок заставленого майна

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право
задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на
момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування
збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках,
передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати
на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення
забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором
застави.

Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет
застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання
зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо
інше не передбачено законом чи договором.
При припиненні (реорганізації, ліквідації) юридичної особи
заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на
заставлене майно незалежно від настання строку виконання
зобов'язання, забезпеченого заставою.
При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою
зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.
Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше
речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі
ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за
вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення
на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на
інші речі (права), що складають предмет застави.
До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги
заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею
застава у встановленому законодавством порядку.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за
рішенням суду (арбітражного або третейського суду), на підставі
виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або
договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно
державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти
відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності)
здійснюється за рішенням суду або арбітражного суду. ( Частина
шоста статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 287/94-ВР від 14.12.94, в редакції Закону N 583/97-ВР від
21.10.97 )
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення,
провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа,
суду або наказу арбітражного суду, або виконавчого напису
нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим
Законом чи договором. ( Частина сьома статті 20 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 287/94-ВР від 14.12.94, N 496/95-ВР
від 22.12.95, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

Стаття 21. Реалізація заставленого майна через аукціони
(публічні торги)

Реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими
організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не
передбачено договором, а державних підприємств та відкритих
акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі
акції яких перебувають у державній власності, - виключно з
аукціонів (публічних торгів).
( Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4035-12 від 25.02.94, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Якщо аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не
відбувся, заставодержатель за згодою заставодавця має право
залишити заставлене майно за собою за початковою оцінкою. У
випадках, коли заставодавець такої згоди не дав, то заставлене
майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не
передбачено договором.

Стаття 22. Продаж заставлених валютних цінностей

Продаж заставлених валютних цінностей проводиться в порядку,
встановленому законодавством України.

Стаття 23. Реалізація заставлених майнових прав

При заставі майнових прав реалізація предмета застави
провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги,
що випливає із заставленого права.
Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку
переводу на нього заставленого права в момент виникнення права
звернення стягнення на предмет застави.

Стаття 24. Задоволення вимог заставодержателя в разі
недостатньої суми, вирученої від реалізації
предмета застави

У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета
застави, недостатньо для повного задоволення вимог
заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом
чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного
задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості,
передбаченої законодавством України.

Стаття 25. Наслідки перевищення суми, вирученої від
реалізації предмета застави, над сумою боргу

Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума
перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог
заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.
Якщо при реалізації цілісного майнового комплексу державного
підприємства (відкритого акціонерного товариства, створеного у
процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній
власності), що є предметом застави, виручена грошова сума
перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог
заставодержателя, різниця зараховується до відповідного бюджету.
( Частина друга статті 25 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 4035-12 від 25.02.94, N 496/95-ВР від 22.12.95,
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )

Стаття 26. Припинення звернення стягнення на заставлене
майно виконанням основної вимоги

Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації
предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно
виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.
Якщо зобов'язання, забезпечене заставою, передбачає виконання
частинами, заставодавець має право припинити звернення стягнення
на предмет застави шляхом виконання простроченої частини
зобов'язання.
Якщо заставодавцем є третя особа, яка надала в заставу
належне їй майно, то в разі невиконання забезпеченого заставою
зобов'язання перед заставодержателем вона має право виконати
зобов'язання з метою запобігання зверненню стягнення на предмет
застави.

Стаття 27. Збереження застави

Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в
законі, майно або майнові права, що складають предмет застави,
переходять у власність іншої особи.
Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому
законом порядку відбувається уступка заставодержателем
забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником
боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Стаття 28. Припинення застави

Право застави припиняється:
з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
в разі загибелі заставленого майна;
в разі придбання заставодержателем права власності на
заставлене майно;
в разі примусового продажу заставленого майна;
при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Стаття 29. Припинення застави шляхом внесення грошей у
депозит

У разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченою
заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставодавцем у
депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Якщо
внесена в депозит сума повністю покриває борг, застава
припиняється.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом 287/94-ВР від
14.12.94 )

Розділ II

ІПОТЕКА

Стаття 30. Поняття іпотеки

Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій
земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у
заставодавця або третьої особи.

Стаття 31. Предмет іпотеки

Предметом іпотеки може бути майно, пов'язане з землею -
будівля, споруда, квартира, підприємство (його структурні
підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно,
віднесене законодавством до нерухомого.
Відповідно до законодавства України предметом іпотеки можуть
бути також належні громадянам на праві приватної власності
земельні ділянки та багаторічні насадження.

Стаття 32. Форма договору про іпотеку

Договір про іпотеку повинен бути нотаріально посвідчений.
Державний нотаріус, якщо це передбачено договором, одночасно
з посвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета
іпотеки. Якщо такий договір посвідчено приватним нотаріусом,
підставою для накладення державним нотаріусом заборони є
повідомлення приватного нотаріуса про посвідчення ним договору,
яким передбачається накладення заборони відчуження. ( Частина
друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 287/94-ВР від 14.12.94 )
При зміні змісту забезпеченого іпотекою зобов'язання, а також
при переході права власності на предмет іпотеки від заставодавця
до іншої особи, провадиться відповідний запис у Книзі запису
застав. Порушення вказаної вимоги тягне за собою недійсність
вчинених змін.

Стаття 33. Права іпотечного заставодержателя

Іпотечний заставодержатель, якщо інше не передбачено законом
чи договором, має право:
перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і
умови збереження предмета застави;
вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для
збереження предмета застави;
вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет
застави, яке загрожує втратою або пошкодженням його. Якщо предмет
застави втрачено не з вини заставодержателя і заставодавець його
не відновив або за згодою заставодержателя не замінив іншим майном
такої ж вартості, заставодержатель має право вимагати дострокового
виконання забезпеченого заставою зобов'язання.

Стаття 34. Права іпотечного заставодавця

Іпотечний заставодавець, якщо інше не передбачено договором
чи законом, має право:
володіти та користуватися предметом застави відповідно до
його призначення;
достроково виконати основне зобов'язання, якщо це не
суперечить змісту зобов'язання;
реалізувати за письмовою згодою заставодержателя предмет
застави з переведенням на набувача основного боргу, забезпеченого
заставою;
передавати за письмовою згодою заставодержателя предмет
застави в оренду.

Стаття 35. Обов'язки іпотечного заставодавця

Іпотечний заставодавець, якщо інше не передбачено договором
чи законом, зобов'язаний:
вживати заходів, передбачених договором іпотеки або
необхідних для збереження предмета іпотеки, включаючи проведення
капітального та поточного ремонту;
на період фактичної дії договору іпотеки страхувати за свій
рахунок предмет іпотеки у повному обсязі на користь
заставодержателя;
у разі загибелі предмета іпотеки надавати аналогічне за
вартістю нерухоме майно чи, незалежно від настання терміну,
виконати зобов'язання в повному обсязі або у відповідній частині;
одержати згоду заставодержателя на вчинення дій, пов'язаних
із зміною прав власності на предмет застави.

Стаття 36. Наслідки порушення обов'язків іпотечним
заставодавцем

За порушення заставодавцем обов'язків щодо вжиття заходів,
необхідних для збереження предмета іпотеки, заставодержатель має
право вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою
зобов'язання, звернувши при необхідності стягнення на предмет
іпотеки.
За порушення заставодавцем обов'язків щодо страхування
предмета іпотеки заставодержатель має право вимагати дострокового
виконання основного боргу або застрахувати предмет іпотеки за свій
рахунок, але в інтересах заставодавця із стягненням з нього витрат
по страхуванню.
Наслідки, вказані в частинах першій та другій цієї статті,
настають незалежно від того, знаходиться предмет іпотеки у
заставодавця чи у третьої особи. Заставодавець за дії такої
третьої особи несе відповідальність перед заставодержателем як за
свої власні.

Стаття 37. Іпотека будівель та споруд

При іпотеці будівлі чи споруди предметом застави разом з нею
стає також право на користування земельною ділянкою, на якій
розташовані вказані об'єкти. У цих випадках при зверненні
стягнення на предмет застави набувач будівлі, споруди має право на
одержання земельної ділянки відповідно до законодавства України.

Стаття 38. Іпотека майнового комплексу підприємства

Іпотека майнового комплексу підприємства і його структурного
підрозділу, якщо інше не передбачено законом чи договором,
поширюється на все його майно, в тому числі на основні фонди та
оборотні кошти, а також інші цінності, відображені в самостійному
балансі підприємства.
Заставодавець майнового комплексу підприємства зобов'язаний
на вимогу заставодержателя надавати йому річний баланс.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою
майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право вжити
передбачених договором іпотеки заходів щодо оздоровлення
фінансового становища підприємства, включаючи призначення
представників до керівних органів підприємства, обмеження у праві
розпоряджатися виробленою продукцією та іншим майном
підприємства. Якщо вказані заходи не дали бажаних результатів,
заставодержатель має право звернути стягнення на майно
підприємства, що знаходиться в іпотеці.
Якщо це передбачено договором чи законом, майновий комплекс
підприємства переходить до заставодержателя. У цьому разі
остаточна оцінка предмета іпотеки визначається на момент переходу
майнового комплексу підприємства за згодою заставодавця та
заставодержателя, а при виникненні спору - за рішенням суду,
арбітражного суду чи третейського суду.

Стаття 39. Застава транспортних засобів та космічних об'єктів

Застава транспортних засобів та космічних об'єктів, які
залишаються у володінні заставодавця, здійснюється у порядку,
передбаченому розділом II цього Закону.

Розділ III

ЗАСТАВА ТОВАРІВ В ОБОРОТІ АБО У ПЕРЕРОБЦІ


Стаття 40. Предмет застави товарів в обороті або у переробці

Предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть
бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова
продукція тощо.
При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані
заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту
їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення
набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті
заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають
предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Стаття 41. Зміст договору про заставу товарів в обороті
або у переробці

Договір застави товарів в обороті або у переробці повинен
визначати вид товару, інші його родові ознаки, а також види
товарів, якими може бути замінено предмет застави. ( Стаття 41 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 583/97-ВР від 21.10.97 )

Стаття 42. Права заставодавця при заставі товарів в обороті
або у переробці

При заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець
зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися
предметом застави відповідно до правил цього розділу.

Стаття 43. Обов'язки заставодавця при заставі товарів
в обороті або у переробці

У разі відчуження заставлених товарів заставодавець
зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої
вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки
у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо
погашення частки початкової заборгованості.

Розділ IV

ЗАКЛАД

Стаття 44. Поняття закладу

Заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає
предмет застави, передається заставодавцем у володіння
заставодержателя.
За угодою заставодержателя із заставодавцем предмет застави
може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою
заставодержателя (тверда застава). Індивідуально визначена річ
може бути залишена у заставодавця з накладенням знаків, які
засвідчують заставу.
Правила цього розділу поширюються на тверду заставу у
випадках, коли її застосування не суперечить суті відносин
заставодержателя з заставодавцем при такій заставі.

Стаття 45. Обов'язки заставодержателя при закладі

Заставодержатель, якщо інше не передбачено договором,
зобов'язаний:
вживати заходів, необхідних для збереження предмета закладу;
у випадках, коли це передбачено договором, одержувати з
предмета закладу доход в інтересах заставодавця;
регулярно надсилати заставодавцю звіт про користування
предметом закладу, якщо користування ним допускається відповідно
до частини першої статті 46 цього Закону;
страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок
та в інтересах заставодавця;
сплачувати податки та збори, пов'язані з володінням
заставленою річчю, за рахунок заставодавця;
належним чином утримувати предмет закладу, нести
відповідальність за нього у випадках, коли немає доказів, що
втрата, пошкодження або загибель закладу сталися не з його вини;
негайно повідомляти заставодавця про виникнення загрози
загибелі чи пошкодження предмета закладу;
негайно повертати предмет закладу після виконання
заставодавцем або третьою особою забезпеченого закладом
зобов'язання.

Стаття 46. Права заставодержателя при закладі

Заставодержатель має право користуватися предметом закладу,
якщо це передбачено договором. Набуті ним доходи спрямовуються на
покриття витрат на утримання предмета закладу, а також
зараховуються в рахунок погашення процентів по боргу,
забезпеченому закладом зобов'язань чи самого боргу.
Якщо виникає загроза загибелі, пошкодження чи зменшення
вартості предмета закладу не з вини заставодержателя, він має
право вимагати заміни предмета закладу, а при відмові заставодавця
виконати цю вимогу - достроково звернути стягнення на предмет
закладу.

Стаття 47. Можливість дострокового виконання зобов'язання,
забезпеченого закладом

Якщо заставодержатель зберігає або використовує предмет
закладу неналежним чином, заставодавець має право в будь-який час
вимагати припинення застави та (або) достроково виконати
забезпечене закладом зобов'язання.

Стаття 48. Відповідальність заставодержателя за втрату,
недостачу або пошкодження предмета застави при
закладі

За втрату або недостачу предмета закладу заставодержатель
несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна, а за
пошкодження предмета закладу - в розмірі суми, на яку знизилась
вартість заставленого майна.
Заставодержатель зобов'язаний відшкодувати заставодавцю всі
заподіяні втратою, недостачею чи пошкодженням предмета закладу
збитки в повному обсязі, якщо це передбачено законом чи договором.
Заставодержатель відповідає за втрату, недостачу чи
пошкодження предмета закладу, якщо він не доведе, що втрата,
недостача чи пошкодження сталися не з його вини.
Якщо заставодержателем є ломбард або інша організація, для
якої надання кредитів громадянам під заклад є предметом її
діяльності, звільнення від відповідальності може мати місце лише
за умови, що заставодержатель має докази, що втрата, недостача чи
пошкодження предмета закладу сталися внаслідок непереборної сили.

Розділ V

ЗАСТАВА МАЙНОВИХ ПРАВ


Стаття 49. Застава майнових прав

Заставодавець може укласти договір застави як належних йому
на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких
він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є
боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець
зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.
Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору,
може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії.
У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки,
вартість предмета застави визначається угодою сторін.

Стаття 50. Обов'язки заставодавця при заставі майнових прав

При заставі прав, якщо інше не передбачено договором,
заставодавець зобов'язаний:
виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності
заставленого права;
не здійснювати уступки заставленого права;
не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення
заставленого права чи зменшення його вартості;
вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права
від посягань з боку третіх осіб;
надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в
заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про
домагання третіх осіб на це право.

Стаття 51. Права заставодержателя при заставі майнових прав

При заставі прав, якщо інше не передбачено договором,
заставодержатель має право:
незалежно від настання терміну виконання забезпеченого
заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе
заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки,
передбачені статтею 50 цього Закону;
вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому
розглядається позов про заставлене право;
в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених
статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів,
необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку
третіх осіб.

Стаття 52. Наслідки виконання боржником зобов'язання
заставодавцю

Якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем
зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання,
все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про
що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.
При одержанні від свого боржника в рахунок виконання
зобов'язання грошових сум, заставодавець зобов'язаний за вимогою
заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання
зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено
договором застави.

Розділ VI

ЗАСТАВА ЦІННИХ ПАПЕРІВ


Стаття 53. Порядок укладення договору застави цінних паперів

Якщо законом чи договором не передбачено інше, застава
векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом
вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом
індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного
паперу.
Застава цінного паперу, який не передається шляхом
індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, на
ім'я якої було видано цінний папір.
За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані
на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного
нотаріуса або банку. ( Частина третя статті 53 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )

Стаття 54. Предмет договору застави цінних паперів

Якщо законом чи договором не передбачено інше, купонні листи
на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від зазначеного в
цінному папері права є предметом договору застави тільки у
випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов'язання.

Стаття 55. Поширення правил застави на заставу цінних
паперів на пред'явника

Застава цінних паперів на пред'явника регулюється також
положеннями, які містяться в розділі III цього Закону.

Розділ VII

ГАРАНТІЇ ПРАВ СТОРІН ПРИ ЗАСТАВІ


Стаття 56. Незмінність договору застави

У випадках, коли після укладення договору застави
законодавством встановлено правила, які погіршують становище
заставодавця та (або) заставодержателя, умови договору зберігають
силу на весь строк його дії.

Стаття 57. Захист інтересів заставодержателя при припиненні
його прав та прав заставодавця на заставлене
майно на підставах, передбачених законом

У разі прийняття Україною або Республікою Крим законодавчих
актів, які припиняють заставне право або право заставодавця на
заставлене майно, збитки, завдані заставодержателю в результаті
прийняття цих актів, відшкодовуються йому в повному обсязі
Україною або Республікою Крим. Спори про відшкодування збитків
вирішуються судом.
У разі вжиття державою заходів до примусового вилучення
заставленого майна або майнових прав (націоналізація, реквізиція,
конфіскація, накладення секвестру, а також інших заходів,
аналогічних за своїми наслідками), держава відшкодовує збитки,
заподіяні заставодержателю внаслідок здійснення цих заходів.
У разі припинення права власності на заставлене майно чи
припинення заставлених майнових прав у зв'язку з рішенням
державного органу або органу місцевого чи регіонального
самоврядування, не спрямованим безпосередньо на вилучення
заставленого майна чи заставлених майнових прав, в тому числі
рішенням про вилучення земельної ділянки, на якій розташовано
заставлені будинок, інші будівлі, споруди чи багаторічні
насадження, збитки, завдані заставодержателю в результаті цього
рішення, відшкодовуються заставодержателю в повному обсязі цими
органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом,
арбітражним судом.

Стаття 58. Недійсність актів, що порушують заставне право

Якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади
чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не
відповідає чинному законодавству, порушуються права
заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та
розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним
судом чи арбітражним судом.
Збитки, завдані заставодержателю в результаті видання
зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі
органом, який видав цей акт.

Розділ VIII

ЗАСТАВА У МІЖНАРОДНОМУ ОБОРОТІ


Стаття 59. Закон, який визначає форму договору застави

Форма договору застави визначається правом країни, місця
укладення цього договору.
Форма договору застави будівель, споруд та іншого нерухомого
майна, що знаходиться в Україні, а також прав на нього, так само
як і форма договору застави майна в обороті, укладеного
заставодавцем, який заснований, має своє місцепроживання або
основне місце діяльності в Україні, визначається законодавством
України.

Стаття 60. Право, яке застосовується до договору застави

Права та обов'язки сторін в договорі застави визначаються
правом місця його укладення, якщо інше не встановлено угодою
сторін.
Закон, який регулює право власності на майно, визначає, чи
може це майно бути предметом договору застави. Закон, що регулює
правовідношення, з якого виникло право, визначає, чи може це право
бути предметом договору застави.

Стаття 61. Закон, який визначає захист прав заставодержателя
та заставодавця на заставлене майно

Способи, умови та порядок захисту прав заставодержателя і
заставодавця на заставлене майно та майнові права від порушень з
боку третіх осіб визначаються законом, який регулює відповідно
право власності на це майно та правовідношення, з якого виникло
заставлене право.

Стаття 62. Нотаріальне посвідчення договору застави
у міжнародному обороті

У разі, коли відповідно до цього Закону нотаріальне
посвідчення договору застави є обов'язковим, воно повинно бути
здійснено у встановленому цим Законом порядку, якщо:
предметом застави є нерухоме майно, що знаходиться на
території України;
предметом застави є право на нерухоме майно, що знаходиться
на території України;
предметом застави є майно, що відповідно до законодавства
України підлягає реєстрації;
у договорі застави майна в обороті або у переробці, якщо
заставодавець заснований, має своє місце проживання або основне
місце діяльності в Україні;
предметом застави є морські будівлі, споруди, штучні острови
(а також права на них), що знаходяться за межами територіальних
вод України, а також усіх інших держав, якщо вони є об'єктом
власності чи оренди юридичної чи фізичної особи України, або
іноземної юридичної особи з участю української сторони, або
міжнародної міждержавної організації, штаб-квартира якої
знаходиться в Україні.
Нотаріальне посвідчення або реєстрація договору застави,
здійснені органами іноземної держави, визнаються в Україні за
умови, якщо дотримано вимоги про обов'язкове нотаріальне
посвідчення договору застави відповідно до цього Закону.

Стаття 63. Продаж заставленого майна з аукціонів
за межами України

Сторони в зовнішньоторговельному договорі застави мають право
при укладенні договору застави або в результаті наступної угоди
встановити, що продаж з аукціонів заставленого майна може бути
здійснений за межами України, якщо це не суперечить законодавству
України.
Процедура продажу заставленого майна з аукціонів визначається
правом країни, на території якої проходять аукціони.
Якщо заставлене майно, що знаходиться в Україні, підлягає
продажу з аукціонів за межами України, то до здійснення продажу
цього майна повинні бути виконані вимоги митного законодавства
України.

Стаття 64. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна,
встановлено інші правила про заставу, ніж ті, що містяться в цьому
Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.


Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 2 жовтня 1992 року
N 2654-XII