( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 10, ст.44 )

Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або
фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з
податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і
сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до
платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування
кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених
державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що
випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені
держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та
іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Цей Закон не регулює також питання погашення податкових
зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких
поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (
2343-12 ).

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1.1) платники податків - юридичні особи, їх філії,
відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу
юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів
підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких
згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати
податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;

1.2) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму
коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими
законами України;

1.3) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником
податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не
сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання;

1.4) пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму
податкового боргу (без урахування пені), що справляється з
платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового
зобов'язання;

1.5) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у
вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без
урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника
податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами;

1.6) примусове стягнення - звернення стягнення на активи
платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без
попереднього узгодження його суми таким платником податків;

1.7) активи платника податків - кошти, матеріальні та
нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі
за правом власності або повного господарського відання;

1.8) картотека - реєстр розрахункових або виконавчих
документів, надісланих обслуговуючому банку платником податків або
органом стягнення та не оплачених у строк у зв'язку із браком
коштів на такому рахунку;

1.9) податкове повідомлення - письмове повідомлення
контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму
податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у
випадках, передбачених цим Законом;

1.10) податкова вимога - письмова вимога податкового органу
до платника податків погасити суму податкового боргу;

1.11) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова
декларація) - документ, що подається платником податків до
контролюючого органу у строки та за формою, встановленими
законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або
сплата податку, збору (обов'язкового платежу);

1.12) контролюючий орган - державний орган, який у межах
своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за
своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і
зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових
зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих
органів визначається статтею 2 цього Закону;

1.13) кошти - гривні або іноземна валюта;

1.14) реструктуризація податкового боргу - відстрочення або
розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником
податків станом на встановлену цим Законом дату, а також його
часткове списання;

1.15) податковий орган - орган державної податкової служби
України; митний орган - орган Державної митної служби України;

1.16) орган стягнення - державний орган, уповноважений
здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у
межах компетенції, встановленої законами;

1.17) податкова застава - спосіб забезпечення податкового
зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова
застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган
стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого
податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення
з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку,
встановленому цим Законом.

Стаття 2. Контролюючі органи

2.1. Перелік контролюючих органів

Контролюючими органами є:

2.1.1) митні органи - стосовно ввізного та вивізного мита,
акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і
зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів
справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на
митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і
предметів з митної території України;

2.1.2) установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків
до Пенсійного фонду України;

2.1.3) установи Фонду соціального страхування України -
стосовно внесків до Фонду соціального страхування України;

2.1.4) податкові органи - стосовно податків і зборів
(обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних
цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього
пункту.

2.2. Компетенція контролюючих органів

2.2.1. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише
стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які
віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками
податків податку на додану вартість та акцизного збору
встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу
та центрального митного органу.

2.2.2. Інші державні органи не мають права проводити
перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за
запитами правоохоронних органів.

2.3. Органи, уповноважені здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (органи стягнення)

2.3.1. Органами, уповноваженими здійснювати заходи з
погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно
податкові органи, а також державні виконавці у межах їх
компетенції.

Стаття 3. Підстави для примусового стягнення активів
та визначення бюджетного фонду

3.1. Підстави для примусового стягнення активів платника
податків

3.1.1. Активи платника податків можуть бути примусово
стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно
за рішенням суду (арбітражного суду). В інших випадках платники
податків самостійно визначають черговість та форми задоволення
претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних
зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника
податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій
кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

3.1.2. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами
нотаріусів не дозволяється.

3.2. Бюджетний фонд

3.2.1. У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із
законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок,
збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у
тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди,
репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші
податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків,
зборів обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який
належить державі або територіальній громаді та створюється від їх
iмені.

3.2.2. На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом
3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами,
відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового
платежу).

Стаття 4. Порядок подання податкової декларації та визначення
суми податкових зобов'язань

4.1. Податкова декларація

4.1.1. Платник податків самостійно обчислює суму податкового
зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків,
передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також
пунктом 4.3 цієї статті.

4.1.2. Податкові декларації приймаються контролюючим органом
без попередньої перевірки зазначених у них показників.

4.1.3. Якщо згідно з правилами податкового обліку,
визначеними законами, податкова звітність щодо окремого податку,
збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком,
податкова декларація за результатами останнього податкового
періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при
цьому остання не подається.

Встановлення форм або методів обов'язкової податкової
звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо
окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що
були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з
окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється,
якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування.

4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий
(звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних
авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому
числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), -
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом
"г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів
за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних
осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року,
наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали
або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі
показників базових податкових періодів, з яких складаються такі
квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових
внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така
декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого
базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього
пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти
податковий період, визначений відповідним законом з питань
оподаткування.

4.1.5. Якщо останній день строку подання податкової
декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім
днем строку вважається наступний за вихідним або святковим
робочий день.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути
збільшені за правилами та на підставах, які передбачені пунктом
15.4 статті 15 цього Закону.

4.2. Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом

4.2.1. Якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового
зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник
податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність
та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за
своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання
та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим
Законом.

4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності
платника податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні
помилки у поданій платником податків податковій декларації, які
призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою,
відповідальною за нарахування окремого податку або збору
(обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

4.2.3. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування,
здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом
4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника
податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї
статті.

4.3. Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими
методами

4.3.1. Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з
невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо
визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових
зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим
методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли
декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що
проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує
розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку
у порядку, передбаченому законодавством.

4.3.2. За непрямим методом податкове зобов'язання
визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його
активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму,
а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються
для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку,
збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є
відсутність окремих документів обліку, такий метод може
застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або
його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник
податків подає інші документи обліку або інші підтвердження,
достатні для визначення показників відсутніх документів обліку,
непрямі методи не застосовуються.

4.3.3. Методика визначення суми податкових зобов'язань за
непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за
поданням центрального податкового органу, погодженим з державним
органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і
є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування
непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи
визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування
доходів фізичних осіб.

4.3.4. Застосування непрямого методу для визначення
податкових зобов'язань платників податків у випадках, не
передбачених цим пунктом, не дозволяється.

4.3.5. Нарахування податкових зобов'язань з використанням
непрямого методу може здійснюватися виключно податковими
органами. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути
оскаржені платником податків у загальному порядку,
передбаченому цим Законом.

Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з
невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи -
платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган
здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого
платника податків, покладається на податковий орган.

4.3.6. Якщо податковий орган нараховує фізичній особі
податкове зобов'язання, не пов'язане із здійсненням цією фізичною
особою підприємницької діяльності, з використанням непрямих
методів і фізична особа не погоджується з таким нарахуванням, спір
вирішується виключно судом за поданням податкового органу.

4.3.7. Обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не
може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового
зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного
вирішення справи судом (арбітражним судом).

4.4. Конфлікт інтересів та податкові роз'яснення

4.4.1. Конфлікт інтересів

У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта,
виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи
різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне
(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або
контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення
на користь як платника податків, так і контролюючого органу,
рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь
платника податків.

4.4.2. Податкові роз'яснення

а) роз'яснення окремих положень податкового законодавства
надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,
виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів
оподаткування, викладених у Законі України "Про систему
оподаткування", та економічного змісту податку, збору
(обов'язкового платежу), який розглядається;

б) якщо законом з питань оподаткування податком, збором
(обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його
положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення
надаються із дотриманням правил, визначених у підпункті "а"
підпункту 4.4.2 цього пункту;

в) якщо податкові роз'яснення, надані згідно з підпунктом "а"
підпункту 4.4.2 цього пункту, суперечать податковим роз'ясненням,
наданим згідно із підпунктом "б" підпункту 4.4.2 цього пункту,
пріоритет мають роз'яснення, надані згідно із підпунктом "а"
підпункту 4.4.2 цього пункту;

г) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння
окремих положень податкового законодавства уповноваженими на
це контролюючими органами, яке використовується при обгрунтуванні
їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове
роз'яснення не має сили нормативно-правового акта;

д) не може бути притягнуто до відповідальності платника
податків, що діяв відповідно до податкового роз'яснення, лише на
підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення було
змінене або скасоване. При цьому при оцінці доказів судом
(арбітражним судом), наданих органом стягнення, податкові
роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими
експертними оцінками;

е) усі податкові роз'яснення, що мають загальний характер або
стосуються значного числа платників податків, підлягають
оприлюдненню із дотриманням правил комерційної або банківської
таємниці. Порядок виконання цього правила визначається Кабінетом
Міністрів України.

Платник податків має право безоплатно отримати будь-яке
податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику
податків з питання, що розглядається (із дотриманням правил
комерційної або банківської таємниці), у строки, передбачені для
надання відповіді на звернення громадян до органів державної
влади, встановлені законом;

є) центральний податковий орган зобов'язаний видавати та
оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які
стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором
(обов'язковим платежем) у спосіб, доступний для ознайомлення з
ними більшості їх платників. При введенні нового податку, збору
(обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння
існуючих центральний податковий орган зобов'язаний роз'яснити їх
платникам особливості такого справляння, використовуючи засоби
масової інформації або інші доступні для таких платників способи
доступу до зазначеної інформації, включаючи візити працівників
контролюючих органів (не пов'язані із здійсненням податкових
перевірок) до платників податків і зборів (обов'язкових платежів)
з метою роз'яснення положень нового порядку.

При плануванні змін або доповнень до діючих податкових
законодавчих актів у поточному або наступному бюджетному році
мають бути заплановані видатки відповідного бюджету, пов'язані з
оприлюдненням та застосуванням таких норм у поточному або
наступному бюджетному році;

ж) центральний податковий орган зобов'язаний підготувати
письмові правила користування податковими роз'ясненнями
працівниками податкових органів. Такі правила мають бути
деталізованими, містити конкретні приклади застосування окремого
податку, збору (обов'язкового платежу) при виникненні ситуацій, що
регулюються цивільним або зобов'язальним правом, та не допускати
подвійних тлумачень;

з) якщо внаслідок запровадження нового податку, збору
(обов'язкового платежу) або зміни правил оподаткування змінюються
форми податкового обліку чи обов'язкової податкової звітності,
центральний податковий орган зобов'язаний безоплатно оприлюднити
такі нові форми обліку чи звітності. Забороняється використання
бланків суворої звітності чи обліку як форм податкового обліку чи
звітності, якщо інше прямо не встановлено законом з питань
окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації
чи податкові розрахунки), визначені центральним податковим
органом, повинні відповідати нормам та змісту відповідного
податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право
подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма
податкової звітності, визначена центральним податковим органом,
збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам
закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт
за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його
складення.

Податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням
платника податків податковому органу в електронній формі, за умови
реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку,
визначеному законодавством;

и) податкові роз'яснення можуть надаватися виключно
центральним податковим органом України. Будь-які відповіді на
запити платника податків, які надаються іншими податковими
органами або контролюючими органами, а не центральним податковим
органом, повинні виходити із змісту роз'яснень, наданих
центральним податковим органом, а за відсутності останніх - мають
сприйматися платниками податків як рекомендації. Якщо норми
роз'яснень центрального податкового органу суперечать нормам
відповідей інших податкових органів (інших контролюючих органів),
для дотримання положень підпункту "д" підпункту 4.4.2 цього пункту
пріоритет мають норми роз'яснень центрального податкового органу;

і) платник податків може оскаржити до суду (арбітражного
суду) рішення контролюючого органу або органу стягнення щодо
видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм
обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень),
які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або
змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
Визнання судом (арбітражним судом) інструкції або податкового
роз'яснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у
Міністерстві юстиції України) недійсними є підставою для
використання зазначеного рішення всіма платниками податків з
моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної
зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з
цього питання. Зазначене рішення суду (арбітражного суду) набирає
чинності з моменту його прийняття та повинно бути прилюднене за
рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом
30 календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення.

Норми абзацу першого підпункту "і" підпункту 4.4.2 цього
пункту не поширюються на випадки, коли суд (арбітражний суд)
приймає рішення щодо застосування податкових чи регулятивних
(адміністративних) пільг, встановлених законодавством, що втратило
чинність, яке може поширюватися виключно на платників податків -
позивачів протягом строку дії такого законодавства, яке втратило
чинність. У разі коли суд (арбітражний суд) прийняв рішення щодо
продовження таких пільг до моменту набрання чинності цим Законом,
такі пільги поширюються на правові відносини (у тому числі
податкові), які діяли до моменту набрання чинності цим Законом.

Стаття 5. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань,
оскарження рішень контролюючих органів та
визначення податкового боргу

5.1. Самостійне узгодження податкового зобов'язання

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником
податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня
подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене
платником податків в адміністративному або судовому порядку. У
разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків
самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним
податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати
нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання

5.2.1. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане
контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4
цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником
податків податкового повідомлення, за винятком випадків,
визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

5.2.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий
орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв
будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань
оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої
законом, такий платник податків має право звернутися до
контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка
подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами,
розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне
надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом
десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником
податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого
органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти
вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків на
його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику
податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги,
такий платник податків має право звернутися протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з
повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при
повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до
контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного
десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного
двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону
керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник)
може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги
платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього
підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово
повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного
строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не
надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або
протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого
органу (або його заступника), така скарга вважається повністю
задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за
останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю
задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника
контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків
її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення
двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього
підпункту.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого
органу за заявою платника податків не підлягає подальшому
адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому
порядку.

Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно
визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не
пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник
податків має право на адміністративне оскарження рішень
контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня
отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого
органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у
абзаці першому цього підпункту.

У разі коли останній день строків, зазначених у абзаці
першому цього підпункту або встановлених за рішенням керівника
контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених
у абзаці другому цього підпункту, припадає на вихідний або
святковий день, останнім днем таких строків вважається перший
наступний робочий день.

Строки подання заяви про перегляд рішення контролюючого
органу можуть бути продовжені за правилами та на підставах,
визначених пунктом 15.4 статті 15 цього Закону.

Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим
контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове
повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим
Законом.

5.2.3. Заява, подана із дотриманням строків, визначених
підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником
податків податкових зобов'язань, визначених у податковому
повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до
контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного
оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з
податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового
зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

5.2.4. Процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього
пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого
органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого
органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого
органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню;

днем порушення судом (арбітражним судом) провадження у справі
за позовом платника податків щодо визнання недійсним рішення
контролюючого органу.

День закінчення процедури адміністративного оскарження
вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника
податків.

5.2.5. З урахуванням строків позовної давності платник
податків має право оскаржити до суду (арбітражного суду) рішення
контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у
будь-який момент після отримання відповідного податкового
повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого
органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти
контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його
рішень.

5.2.6. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового
органу до суду (арбітражного суду), обвинувачення особи в ухиленні
від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні
контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом
(арбітражним судом), за винятком коли таке обвинувачення не тільки
базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на
підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог
кримінально-процесуального законодавства України.

5.2.7. Працівник податкового органу, який уповноважений
розглядати скаргу платника податків у межах адміністративної
апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику
податків компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні
частини скарги платника податків під зобов'язання останнього
погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих
контролюючим органом.

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є
наявність у податкового органу таких наявних фактів та доказів по
суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що
запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого
та/або більш повного погашення податкового зобов'язання, порівняно
з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання
такого спору на вирішення суду (арбітражного суду).

Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику
податків до того, як працівник податкового органу, уповноважений
розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове
обгрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути
розглянуте посадовою особою податкового органу, яка нарахувала
оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій
безпосередньо підпорядковується такий працівник.

У разі коли платник податків погоджується на укладення
податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з
моменту отримання письмової згоди керівника податкового органу
вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена
умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке
рішення не може бути оскаржене у майбутньому.

Порядок застосування цього підпункту визначається центральним
податковим органом.

5.3. Строки погашення податкового зобов'язання

5.3.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання
податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган
самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за
причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства,
платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового
зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку,
а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня
отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

5.3.2. У випадках апеляційного узгодження суми податкового
зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її
узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності
протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого
узгодження.

5.4. Податковий борг

5.4.1. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена
платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається
сумою податкового боргу платника податків.

Стаття 6. Податкове повідомлення і податкові вимоги

6.1. Податкове повідомлення

У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується
контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий
контролюючий орган надсилає платнику податків податкове
повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого
нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до
якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових
зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу),
належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні
строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати
в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для
оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій
за їх наявності).

6.2. Податкові вимоги

6.2.1. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму
податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган
надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми
податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим
органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному
податковому органу подання про здійснення заходів з погашення
податкового боргу платника податків, а також розрахунок його
розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові
вимоги.

Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів
України.

6.2.2. Податкові вимоги мають містити крім відомостей,
передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави
їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені
та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із
забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які
самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму
податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без
попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

6.2.3. Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня
після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить
повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та
виникнення права податкової застави на активи платника податків,
обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки
непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного
дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у
разі непогашення платником податків суми податкового боргу у
встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до
відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити
повідомлення про дату та час проведення опису активів платника
податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та
час проведення публічних торгів з їх продажу.

6.2.4. Податкова вимога вважається надісланою (врученою)
юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної
особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про
вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній
особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її
законному представникові чи надіслано листом на її адресу за
місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із
повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити
платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у
зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти
податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням
фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника
податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або
податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на
вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового
органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги
вважається днем її вручення.

Порядок встановлення дошок податкових повідомлень
визначається центральним податковим органом.

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з
порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими,
що не були врученими (надісланими) платнику податків.

6.2.5. У разі коли сума податкового боргу, визначена у першій
податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до
виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не
надсилається.

6.3. Черговість виставлення податкових повідомлень і
податкових вимог та консолідований борг

6.3.1. Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим
податком, збором (обов'язковим платежем). Контролюючий орган веде
реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника
податків.

Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового
боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором
(обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих
податкових вимог щодо окремих платників податків.

6.3.2. У разі коли у платника податків, якому було надіслано
першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга
податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому
окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не
виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій
податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що
виник до виставлення другої податкової вимоги.

6.4. Відкликання податкових повідомлень і податкових вимог

6.4.1. Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються
відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а
також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно
погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте
рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і
штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх
адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми
податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу
скасовується чи змінюється судом (арбітражним судом);

г) податковий борг розстрочується або відстрочується чи
стосовно нього досягається податковий компроміс та про це
зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення
або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним.

6.4.2. У випадках, визначених підпунктом "а" підпункту 6.4.1
цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога
вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення
суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або
податкового боргу.

6.4.3. У випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1
цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня
прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну
раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних
санкцій) або податкового боргу.

6.4.4. У випадках, визначених підпунктом "в" підпункту 6.4.1
цього пункту, податкове повідомлення або податкові вимоги
вважаються відкликаними у день отримання платником податків
відповідного рішення суду (арбітражного суду).

6.4.5. У випадках, визначених підпунктом "г" підпункту 6.4.1
цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день
прийняття податковим органом рішення про розстрочення або
відстрочення податкового боргу чи про досягнення щодо нього
податкового компромісу.

6.4.6. У випадках, визначених підпунктом "д" підпункту 6.4.1
цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день
прийняття податковим органом рішення про визнання податкового
боргу безнадійним.

6.5. У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання
(пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується
внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане
податкове повідомлення або податкова вимога вважаються
відкликаними від дня отримання платником податків нового
податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що
містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу)
повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені
цим Законом.

6.6. У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання
(пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується
внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане
податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а
на суму такого збільшення надсилається окреме податкове
повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання,
визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна
бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за
процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням
строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового
зобов'язання.

6.7. Контролюючий орган, який надіслав відповідному
податковому органу подання, визначене у підпункті 6.2.1 пункту 6.2
цієї статті, зобов'язаний надати інформацію такому податковому
органу про скасування або зміну суми нарахованого податкового
зобов'язання за рішенням суду (арбітражного суду). Зазначена
інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.

Стаття 7. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення
податкового боргу платника податків

7.1. Перелік джерел самостійної сплати податкового
зобов'язання або погашення податкового боргу

7.1.1. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань
або погашення податкового боргу платника податків є будь-які
власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт,
послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у
тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також
з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією
статтею.

За рішенням платника податків оплата його податкових
зобов'язань або погашення податкового боргу може бути здійснена
шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань
відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли
відповідно до норм податкового або бюджетного законодавства чи
цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту
виникнення податкових зобов'язань платника податків. Порядок
проведення заліку визначається Міністерством фінансів України за
погодженням з центральним податковим органом.

7.1.2. За податками, зборами (обов'язковими платежами), які
відповідно до закону справляються з об'єктів нерухомої власності,
джерелом їх самостійної оплати можуть бути активи як власника
таких об'єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи,
на яку покладено обов'язок сплати. При цьому якщо особу,
відповідальну за сплату податків, зборів (обов'язкових платежів),
не виявлено, податкові процедури, визначені цим Законом,
застосовуються безпосередньо до об'єктів такої власності.

7.2. Джерела погашення податкового боргу за рішенням органу
стягнення

7.2.1. Джерелами погашення податкового боргу платника
податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника
податків з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також
іншими законодавчими актами.

7.3. Перелік активів, що не можуть бути використані як
джерела погашення податкового боргу

7.3.1. Не можуть бути використані як джерела погашення
податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням
або за рішенням органу стягнення:

а) майно платника податків, надане ним у заставу іншим
особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у
державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно
до закону, до моменту виникнення права податкової застави;

б) активи, які належать на правах власності іншим особам та
перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника
податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику
податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), а
також ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька
сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що
надається платнику податків, оплата за такі послуги, а також
активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи
заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

в) майнові права інших осіб, надані платнику податків у
тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права
інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової)
власності, передані в користування такому платнику податків без
права їх відчуження;

г) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад
(депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної
особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної
заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам,
які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у
розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів
України;

д) кошти кредитів або позик, наданих платнику податків
кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових
рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також
суми акредитивів, виставлених на ім'я платника податків, але не
відкритих, до моменту такого відкриття;

е) майно, що включається до складу цілісних майнових
комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації,
у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до
такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу
державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна
України;

є) активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із
законодавством. У разі коли підприємницька діяльність з активами,
що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до закону,
покупцями таких активів можуть бути лише особи, які отримали
відповідну ліцензію.

7.3.2. Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які
прийняли рішення про використання активів, визначених підпунктом
7.3.1 цієї статті, як джерела погашення податкової заборгованості
або боргу платника податків, притягаються до відповідальності
згідно із законодавством.

7.4. Додаткові джерела погашення податкового боргу

7.4.1. У разі коли заходи з продажу активів платника податків
за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми
податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом
стягнення може бути визначено продаж активів платника податків,
попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження
іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, у
тому числі прав вимоги боргу, включаючи кошти, розміщені платником
податків у вклад (депозит). У такому випадку продаж таких активів
(коштів) не зупиняє дію такого цивільно-правового договору до
кінця строку його дії, а покупець активів (коштів) набуває прав і
обов'язків платника податків за таким цивільно-правовим договором,
у тому числі права на отримання доходу за ним, який враховується у
зменшення суми податкового боргу платника податків. Якщо норми
зазначеного цивільно-правового договору передбачають право
кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру
доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до
швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним,
орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.

7.4.2. Рішення щодо продажу активів у випадках, визначених
цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів,
отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у
пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу.

7.4.3. У разі відсутності у платника податків, що є філією,
відокремленим підрозділом юридичної особи, активів, достатніх для
погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу,
додатковим джерелом погашення податкового зобов'язання або
податкового боргу такого платника податків є активи юридичної
особи, на які може бути звернено стягнення згідно з цим Законом.

7.4.4. Порядок застосування цього пункту визначається
центральним органом податкової служби.

7.5. Персональна податкова відповідальність

Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або
податкового боргу платника податків третім особам, а також уступка
контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника
податків іншим особам. Положення цього пункту не поширюються на
випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення
податкових зобов'язань платника податків виступають інші особи,
якщо таке право передбачено цим Законом або іншими законами
України з питань оподаткування.

7.6. Погашення податкового боргу банків та небанківських
фінансових установ

Додатково до пункту 7.1 цієї статті джерелом погашення
податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому
числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від
джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у
підпункті "г" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 цієї статті, у сумі, яка
не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових
та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих
відповідно до закону).

Визначення розміру власного капіталу здійснюється відповідно
до законодавства.

7.7. Рівність бюджетних інтересів

Якщо платник податків має податковий борг перед різними
бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу
відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі
одночасного його виникнення - у рівній пропорції.

7.8. Податковий борг банкрутів

З моменту прийняття ухвали судом (арбітражним судом) про
порушення провадження у справі про банкрутство платника податків
порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового
боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається
до суду (арбітражного суду), визначається згідно з нормами Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

При цьому порядок продажу активів у рахунок погашення
податкового боргу боржника визначається державною
госпрозрахунковою установою України з питань банкрутства.

7.9. Джерела погашення податкового боргу фізичних осіб

Законодавством можуть бути встановлені додаткові обмеження
при визначенні органом стягнення джерел для погашення податкового
боргу платника податків - фізичної особи.

Стаття 8. Податкова застава

8.1. Зміст податкової застави

З метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи
платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову
заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не
потребує письмового оформлення.

8.2. Виникнення права податкової застави

8.2.1. Право податкової застави виникає у разі:

неподання або несвоєчасного подання платником податків
податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за
останнім днем строку, встановленого законом про відповідний
податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової
декларації;

несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового
зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у
податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем
зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового
зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного
за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у
податковому повідомленні.

8.2.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової
застави поширюється на будь-які види активів платника податків,
які перебували в його власності (повному господарському віданні) у
день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на
які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до
моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового
боргу.

8.3. Реєстрація податкової застави

Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову
заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна,
а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову
заставу в державному реєстрі застав нерухомого майна за умови
строку дії такої податкової застави більш як десять календарних
днів.

8.4. Податковий пріоритет

Право податкової застави має пріоритет перед:

будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту
виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того,
чи були зареєстровані права інших застав у державних реєстрах
застав рухомого майна або нерухомого майна чи ні;

будь-якими правами інших застав, які не були зареєстровані у
державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до
виникнення права на таку податкову заставу.

У разі коли право податкової застави виникає в той самий
день, в який виникло або було зареєстровано право іншої застави на
майно платника податків у державних реєстрах застав рухомого чи
нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.

До законодавчого запровадження системи реєстрації майна у
державних реєстрах застав нерухомого майна факт нотаріального
посвідчення договору застави прирівнюється до зазначеної
реєстрації.

8.5. Захист інтересів кредиторів

Платник податків, активи якого перебувають у податковій
заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних кредиторів про
таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією
заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що
можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення.

8.6. Узгодження операцій із заставленими активами

8.6.1. Платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за
винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом:

а) продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу)
нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за
винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у
підприємницькій діяльності платника податків (інших видах
діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до
підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних
запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна,
майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих
чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують
відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення
вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення
депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за
винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії
(форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів
державного управління.

8.6.2. Платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без
їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій,
визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту.

8.6.3. Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у
наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи
майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

8.6.4. У разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах
8.6.1-8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди
податкового органу, посадова особа такого платника податків чи
фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть
відповідальність, встановлену законодавством України за умисне
ухилення від оподаткування.

8.6.5. Для своєчасного узгодження операцій з активами
платника податків керівник податкового органу призначає з числа
службових осіб такого податкового органу податкового керуючого.
Для узгодження окремої цивільно-правової операції платник податків
надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст
операції та фінансово-економічні наслідки її проведення.
Податковий керуючий має право видати припис про заборону
здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові
умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до
зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному
обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути
затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі
коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту
надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

Рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку,
встановленому цим Законом для оскарження рішень контролюючих
органів.

Центральний податковий орган визначає правила призначення,
звільнення, а також компетенцію податкового керуючого.

8.7. Зупинення податкової застави

8.7.1. Активи платника податків звільняються з податкової
застави з дня:

а) отримання податковим органом копії платіжного документа,
завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування
до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі
виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або
несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання
такої податкової декларації контролюючим органом (за умови
відсутності порушень платником податків вимог, визначених абзацом
другим підпункту 8.2.1 пункту 8.2 цієї статті);

б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі
внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або
зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької
діяльності чи у з